Дванадцять годин одинокого стуку
Весняного серця безшумної муки
Польоту по зорях по втомленій сталі
В плацкартних палатах в компанії кралі
Гламурна погоня за край горизонту
Без страху без цілі без всякого понту
По нотах дешевих під пульс кофеїну
Надірваним криком сріблястого диму
На верхній полиці я рвусь у простори
Крізь стіни і душу пропалені штори
Ламаючи тінями зв"язані крила
Впаду підіймусь може ти не любила
Бездушні гудки не твого телефону
Ласкаво пославши дадуть заборону
Зірватись з петлі чи забути паролі
І знявши штани повернутись до долі...
Дванадцять годин у згвалтованій тиші
Травневими мріями вірша напишу
Надіюсь чекаю на скорості сотні
Заплющивши очі прямую в безодню...